Поділ майна подружжя в Україні регулюється Сімейним кодексом, але живий процес сильно відрізняється від норм на папері. У реальній справі важливі деталі: коли купили, на чиї гроші, що було подарунком, що отримане в спадщину, на кого оформлено. Помилка на старті — спроба ділити "за відчуттями" замість юридичних категорій — призводить до програшу частки навіть у простих випадках.
Усе, що подружжя нажило за час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю — незалежно від того, на чиє ім'я оформлено майно і хто його заробив. Це базове правило статті 60 Сімейного кодексу.
Сюди входить: нерухомість, придбана у шлюбі (квартири, будинки, земля, гаражі); транспорт; гроші на рахунках; цінні папери; частки в бізнесі; коштовності; меблі та техніка. Не має значення, що зарплату отримував один чоловік, а дружина займалася домом — вона має таке ж право на нажите. Це окремо прописано в законі і не підлягає перегляду без вагомих причин.
Особиста приватна власність — це майно, отримане до шлюбу, у дар або в спадщину, навіть якщо це відбулося під час шлюбу. Також не ділиться майно, придбане за особисті кошти одного з подружжя (наприклад, за гроші від продажу дошлюбної квартири).
Особисті речі та речі індивідуального користування (одяг, прикраси, що не є коштовностями для інвестицій) — теж не ділять. Премії та нагороди за особисті заслуги — ваші. Кошти, отримані як відшкодування моральної шкоди або компенсація за каліцтво, — ваші.
За замовчуванням частки подружжя в спільному майні рівні — 50/50. Але суд може відступити від цього принципу за заявою сторони.
Підстави для збільшення частки: з вами проживають неповнолітні діти; інший з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховував доходи, знищував чи витрачав майно на шкоду сім'ї; інший має тяжкі хвороби або інвалідність, через що потребує більшої частки; один із подружжя ухилявся від участі в утриманні сім'ї.
На практиці: якщо чоловік 10 років не працював без поважних причин, програвав гроші, виносив техніку з дому — суд може дати дружині 70% майна. Але кожен такий факт треба доводити: випискою з рахунків, свідченнями, фото-фіксацією.
Найскладніша категорія. Квартиру не можна "розрізати навпіл" — суд або виділяє частку в натурі (якщо технічно можливо), або визначає частки у праві власності і залишає квартиру у спільній частковій власності, або присуджує її одному з подружжя з виплатою компенсації другому.
Якщо квартира куплена в шлюбі, але оформлена на чоловіка, — це не змінює правового статусу. Дружина все одно має право на 50%. Часто помилково думають "вона ж не власник за документами". Документи відображають лише факт реєстрації, а право випливає з закону.
Окрема ситуація — іпотечна квартира. Платежі по іпотеці, зроблені в шлюбі, — спільні. Платежі до шлюбу або після фактичного припинення відносин — особисті. Якщо чоловік до шлюбу купив квартиру в іпотеку, а потім 5 років подружжя разом виплачувало платежі — дружина має право на частку, пропорційну виплатам у шлюбі. Це не пів-квартири, а її частка від загальної вартості.
Якщо один із подружжя під час шлюбу зареєстрував ТОВ або придбав корпоративні права — це спільне майно. Інший має право або на половину частки в ТОВ, або на грошову компенсацію її ринкової вартості.
На практиці поділ часток у бізнесі майже завжди проходить через грошову компенсацію — мало хто хоче робити з ексдружиною спільний бізнес. Складність — у визначенні реальної вартості. Без оцінки незалежного експерта і аналізу фінзвітності справа не вирішується. Тут адвокат критично важливий.
Спільні борги діляться так само, як і майно — пропорційно часткам. Але ключове слово — "спільні". Це борги, взяті в інтересах сім'ї: іпотека на сімейне житло, кредит на ремонт спільної квартири, авто для родини.
Особисті борги (наприклад, чоловік взяв кредит на азартні ігри без відома дружини) — не діляться. Але треба довести, що борг був особистим. Просто заявити "я не знала про кредит" недостатньо.
Майно можна поділити в будь-який момент — і в шлюбі, і одразу після розлучення, і через роки. Але є нюанс: загальний строк позовної давності для майнових спорів — 3 роки з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. Якщо ви після розлучення дозволили колишньому користуватися квартирою — строк починається не з розлучення, а з моменту, коли він почав вас "виганяти" або відмовляти у частці.
Загальне правило: чим швидше після розлучення розпочнете поділ — тим простіше. Через 5-10 років докази розчиняються, свідки забувають, документи губляться.
Найкращий варіант — нотаріальний договір про поділ майна. Він підписується подружжям у будь-який час (і в шлюбі, і після) і реєструється нотаріусом. Це швидше, дешевше і без публічних розглядів.
У договір можна включити будь-які умови, на які обоє згодні: пів-на-пів, або 70/30, або "тобі квартира, мені авто і дача". Закон дозволяє відступати від рівності за згодою. Єдине обмеження — права неповнолітніх дітей мають бути забезпечені.
Перша: продаж майна під час розлучення. Якщо чоловік під час спору намагається продати спільну квартиру, не отримавши згоди дружини, — угода може бути визнана недійсною. Але краще не доводити до цього, а накласти арешт через суд як забезпечення позову.
Друга: переоформлення на родичів. Класичний хід — переписати майно на маму чи брата перед розлученням. Це не працює, якщо адвокат знає, що шукати: угоди такого роду оскаржуються через ст. 234 ЦК як фіктивні.
Третя: спроба "просто домовитися на словах". Усне погодилися, а через два місяці одна сторона передумала — і всі домовленості нікого не зобов'язують. Лише нотаріальний договір або рішення суду.
Четверта: ігнорування фактичних шлюбних відносин. Якщо ви не розписувалися, але жили разом і нажили майно — це не автоматично спільна власність. Доводити доводиться через суд, і тут велика частина справ програється через відсутність доказів спільного проживання.
Поділ майна — одна з найскладніших категорій сімейних спорів. Помилки тут коштують конкретних грошей і нерухомості. Якщо у вас на горизонті розлучення з майном — напишіть деталі, на безкоштовній консультації покажу, з чого почати і де можуть бути ризики.