Аліменти
Аліменти на дружину: коли і скільки можна стягнути
Дата оновлення: 6/29/2026 4 хв читання Дар'я Богдашкіна
Аліменти в Україні стягуються не лише на дітей. Один із подружжя — як у шлюбі, так і після розлучення — за певних умов має право на матеріальне утримання від іншого. Це норма, яку мало хто знає, але вона рятує в конкретних життєвих ситуаціях.
Право на аліменти на себе має той з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги. Непрацездатність — це досягнення пенсійного віку або встановлена інвалідність. Потребує матеріальної допомоги — це коли власних доходів недостатньо для забезпечення прожиткового мінімуму.
Два критерії мають виконуватися разом. Здорова 40-річна дружина без роботи аліментів на себе не отримає — закон не заохочує добровільне неробство. А ось 65-річна, яка живе на маленьку пенсію, — має право вимагати від колишнього з подружжя додаткове утримання.
Тут логіка інша. Жінка під час вагітності і протягом 3 років після народження дитини має право на аліменти на себе, незалежно від того, працює вона чи ні. Підстава — об'єктивна неможливість забезпечити себе через стан або обов'язок догляду за маленькою дитиною.
Якщо дитина має вади розвитку — строк продовжується до 6 років. Якщо інвалідність — до повноліття дитини або довше.
Чоловік теж має право на аліменти на себе, якщо здійснює догляд за спільною дитиною до 3 років і має нижчий дохід, ніж жінка. У практиці це рідкісні випадки, але вони є.
Окрема ситуація — коли один із подружжя став непрацездатним або потребує допомоги під час шлюбу. Наприклад, дружина захворіла, отримала інвалідність, не може працювати. Якщо подружжя не розлучене — закон зобов'язує другого партнера утримувати її. Якщо відмовляється — можна стягнути через суд.
Це не "аліменти при розлученні", а саме утримання в шлюбі. На практиці використовується рідко, бо здорове подружжя не доходить до суду в такій ситуації. Але право є.
Закон не встановлює фіксованих часток для аліментів на подружжя — на відміну від аліментів на дитину. Розмір визначається судом, виходячи з: матеріального і сімейного стану обох; стану здоров'я отримувача; інших обставин (наявність інших утриманців, доходи з інших джерел).
На практиці суди присуджують суми від прожиткового мінімуму до 30% від доходу платника. Чітких меж немає, все індивідуально.
Тут принципова відмінність від аліментів на дитину. Аліменти на подружжя — не безстрокові.
Якщо підстава — догляд за дитиною до 3 років, аліменти платяться до 3-річчя дитини (або до 6 років при певних умовах). Закінчилася підстава — закінчилися аліменти.
Якщо підстава — непрацездатність і потреба, — поки існує підстава. Видужав, повернувся до роботи — аліменти припиняються (через суд, не автоматично).
Якщо отримувач уклав новий шлюб — право на аліменти від попереднього партнера припиняється. Це передбачено законом і має сенс: тепер обов'язок утримання покладається на нового партнера.
Суд може звільнити платника від обов'язку утримувати другого з подружжя, якщо: шлюб був нетривалим (зазвичай менше 10 років); непрацездатність виникла внаслідок зловживань (алкоголізм, наркоманія) або вчинення умисного злочину; отримувач негідно поводився в шлюбі.
"Негідно поводився" — оціночна категорія, кожен випадок індивідуальний. Зрада сама по собі не є підставою. Але систематичні знущання, насильство, залишення сім'ї без поважних причин — можуть стати.
Процедура така ж, як і з аліментами на дитину: позов до місцевого суду за місцем проживання відповідача (або позивача, якщо є проблеми зі здоров'ям). Судовий збір — мінімальний.
У позові треба обґрунтувати: чому ви маєте право (підстава), скільки потребуєте (з розрахунком потреб) і чому відповідач може платити (його фінансовий стан). Документи: довідки про доходи з обох боків, медичні документи (для інвалідів), свідоцтво про шлюб або розлучення.
Перша: думати, що "після розлучення ви вже ніщо одне одному не зобов'язані". У певних випадках зобов'язання збереглися.
Друга: погодитися на одноразову виплату при розлученні і відмовитися від подальших претензій. Якщо потім стане погано зі здоров'ям — повернути право на аліменти буде складно.
Третя: тягнути час. Якщо вам належать аліменти за минулий період — їх можна стягнути лише за 3 роки до моменту звернення, не далі.
Четверта: не оформляти добровільну сплату нотаріально. Колишній платить грошима з рук в руки, через рік перестав — а доказів немає.
Якщо ви розглядаєте можливість стягнення аліментів на себе або вас намагаються "повісити" на такі виплати без підстав — напишіть. На безкоштовній консультації проаналізую вашу ситуацію і скажу, які реальні шанси.